Івана Купала [містика] [фантастика]

#фантастика
#містика

Повільно рухався потяг до місця прибуття. Давненько я хотіла побувати в цьому місці, саме зараз вирішила поїхати туди, за натхненням.

Перед моїми очима була книга, яка захопила мене з першої глави, проте на середині почала повільно засипати. Саме в цей момент, мене почала затягувати невідома воронка.


Я опинилася посеред однієї садиби, яка належала одному сотнику. Поруч була криниця, в якій знаходилась цілюща вода

Від самої садиби, простягалася алея, яка вела на саме озеро, що мало вигляд підкови. Навколо озера були великі ліси, колись тут стояли будинки селян.


Саме село Межиріч було осередком гончарного ремесла. Чого тільки не робили: водянки, барила, каганці, кубушки із червоного глею та глиняні димарі. Попри це, вони виготовляють “сиву” кераміку, яка робилася технікою задимлення.


Проте неочікувано, я здалеку почула чийсь сміх, він розлетівся по всій місцевості. Вирішила обернутися навкруги себе, щоб зрозуміти що цей сміх належав козаку, який був на чорному коні.

Поруч із ним були інші козаки, які теж приєдналися до нього. Раптом цей козак побачив мене та посміхнувся.


Неждано все вернулось на круги своя, я знову сиджу в потязі.
І що це було? запитала я в себе. Невже це був якийсь прихований сенс?

Згодом потяг зупинився, здається час виходити із потягу. Коли вийшла із нього, то побачила свою подругу, яка з широкою посмішкою підійшла до мене. Ми з нею тепло обійнялися, трішки розговорилися.

- Як давно я тебе не бачила, моя люба Маркіяна. Ти згодна переночувати в моєму домі? - запитала Солярія в мене
- Звісно, я залюбки переночую в тебе, якраз завтра будемо святкувати Івана Купала, чи не так?
- Твоя правда, частково в моєму домі, можеш побачити деякі речі, які завтра будемо використовувати.


Наш шлях не був досить довгим і ось ми прибули до її будинку. Заходячи всередину, я побачила солому і траву, деяку тканину, що лежала на великому столі. Моя кімната знаходиться в самому кінці будинку. Попри це, тут все було зроблено для затишного проживання.

Сама кімната мала відчуття затишку та комфорту, проте треба було знайти ванну кімнату. Здається знайшла, зробивши всі водні процедури, пішла щось перекусити.


Коли зайшла до обідньої кімнати то побачила мою подругу, що теж вирішила перекусити. Як тільки вона помітила мене, то з нею зав'язалася одна розмова.

- Теж не спиться? - запитала моя подруга.
- Іноді таке трапляється, - відповіла я, - проте які плани на завтра?
- О, завтра, ми будемо створювати дві постаті, зустрінемося з іншими біля озера.
- Напевно там буде весело чи не так?
- Не переймайся, все буде чудово, особливо вночі


Наша розмова добігала кінця, тому побажавши одній гарної ночі, пішли спати. На наступний день, почали робити дві постаті, спершу Маринку, яка уособлювала Марену, яка була богинею весняної вологи. Моя подруга робила її із соломи, а я створювала із трави. Потім брали тканину, яка слугувала для неї одягом та майбутнім обличчям. На її голові був віночок, тепер коли вона була закінчена, перейшли вже до постаті Івана.

Як тільки постаті були створені, то переодягнувшись в лляні сорочки, прикріпивши часник, що слугує захистом від відьом. Ми взяли свої фігурки та обувши взуття, пішли до шелехівського озера. Це озеро та ліси давали неповторний вигляд для відпочинку.



Спустившись до нього, побачили велику компанію молодих людей, які сміялися з якихось історій. Побачивши нас, вони запросили до своєї компанії. Дівчата плели віночки, деякі хлопці ловили раків, інші прикрашали молоде дерево. Проте, хтось вирішив знайти гілля, для вечірнього багаття.


З подругою пішли збирати деякі квіти для свого вінка, їх було багацько. Часом бачили смачні ягоди, поруч із деревами росли гриби. Проте нам вистачило для вінка, тому повернулися назад, до інших дівчат. Починаючи плести вінок, ми всі разом співали пісні, у кожної він був різним, але пускати будемо тільки ввечері.


Прийшло досить багато часу, поки не стемніло. Саме в цей момент, хлопці почали розпалювати багаття, деякі почали готувати трав'яний чай, який володів магією та силою. Мало не забула про кулагу, яку ніколи не куштувала. Саме тоді, коли готувалася каша, дівчата вирішили пустити віночки в озеро, щоб зрозуміти свою долю.


Деякі парочки, почали стрибати через багаття, для перевірки свого щастя. Проте комусь не пощастило, на ньому загорівся одяг, а це вважалося до біди. Деякі парубки, вирішили шукати квітку папороті в лісі, але слід пам'ятати про те, що в ньому активізувалася нечисть. Ця квітка була не простою сама по собі, а мала надприродні здібності. Були випадки, коли вона сама знаходила парубка, але нічого доброго вона не несла, оскільки нечиста сила в будь-який момент може забрати її на щось інше.


На озері відбувалося щось дивне, вода почала несамовито бурлити, створюючи якусь воронку. Звідусіль чується сплеск русалчиного хвоста, котрий з'являвся та зникав одразу. Їх було декілька, вони сміялися над чимось. Кожна з них, вирізняється серед інших, проте єдине залишається незмінним, а саме звук їхніх прикрас.


Проте переживати не треба, оскільки з'явився водяник. Він виглядав як старий дід, що мав довжелезну бороду, мав великий хвіст та крила. Раптом, невідомо звідки з'явилися човни, які були наповнені великою кількістю риби. Кожна із риб створювала своє шоу, яке додавало магічності атмосфери.


Навколо лісу, мерехтіли світлячки, створюючи цікавий вигляд. Здавалося що дерева розступаються перед кимось містичним. Та справді, повільно виходив лісовик, він був зеленого кольору із бородою та вусами, його очі горять в темноті, як невеликі ліхтарики. Всі звірі, що ховалися в цьому лісі, кланялися цьому лісовику. Проте він шкоди не робив, лише створював та видавав різні звуки.


А й справді це місце видавалося якимсь надзвичайно містичним, хоча і не дивно, оскільки таке свято зараз. Невідомо звідки, наша компанія почула звук дудки зі сторони озера, невже то жаба дудар, з'явився перед нами? Цілком можливо, оскільки казали, що сама Мокоша перетворила чоловіка в жабу, через це по вечорах він починав грати на дудці, що сприяє гарному сну, якщо когось марило безсоння.


На це свято прийшов також чугайстер, який хотів з кимось потанцювати. Він попросив, щоб ми з ним поговорили біля багаття. Наша компанія із залюбки запросила його посидіти із ними, можливо захоче з кимось потанцювати.


Вечірня пора була чарівною для кожного із нас, разом створювали цю темряву більш цікавою. Ніколи подумати не могла проте, що ця ніч стане особливою для інших та і для мене також.

Досить специфічна побудова речень і тексту в цілому, через що текст сприймається важко. Не дуже зрозуміло до чого був козак на початку історії, для чого робились всі приготування з ляльками. Задумка класна. Тож моїх 15 балів

Або автор початківець, або досі не знайшов свій стиль. В цілому, поки що не оцінюючи самого тексту а лише ітсорію, вона досить цікава. Маю багату фантацію, тож було досить легко все уявити і уявлене вималювалось в прикольну картинку. За це дякую. З іншого боку - дуже багато до вас зауважень авторе. По-перше три зірочки якими ви розділяєте текст. Такий прийом краще використовувати коли розділяються сцени. Доречніше було роділити зірочками три частини вашого тексту - сон, потім зустріч з подругою і вже потім купала на озері. Далі - сам текст написано простими реченнями шо добре, але від цього не краще. Вам треба уважніше передивитись на те як саме ви складали речення і багато читати, бо воно виглядає не літератруно (сорі). Далі - є деякі нюанси в історії які теж не вписуються. Наприклад - коли ви описуєте сон і раптом у всі розказуєте якою технікою робились колись керамічні посудини на цій
території. І ще там є моменти. загалом оповідка прям сильно проситься на редагування. Бажаю в цьому успіхів) Оцінка пізніше)

Тут багато ідей. Було б добре, якби автор постарався розкрити одну-дві, але більш детально(не зачіпаючи інших). Надумані діалоги. Схоже на те, що дівчина у потязі зачиталась книжкою і трохи марить тими знаннями. Але є якась магія у цих повторах описів  у гончарстві... якась урочистість